Микола Малуха (jesfor) wrote,
Микола Малуха
jesfor

Чому б я став фашистом

Остаточно переглянув «Шустера», де обговорювалися найважливіші проблеми: фашизм і антисемітизм.

Деякі «розумні» учасники дискусії почали казати, що обговорення цієї теми і надання слова ультраправим активістам – поширення екстремізму і фашизму.


А як же тут не стати фашистом?

Уявите собі, рядовий звичайний українець живе в Україні, де його постійно обдурюють, грабують, обдирають до липки його сім»ю. Він бачить, що його батьки плідно працювали, за що отримали 2-х або 3-х кімнатну «хрущівку», яку примушені найближчим часом розміняти, щоб надати кут своєму синові. Його дратує то лайно, в якому він живе. Його дратує те, що Україну перетворили на смітник, а точніше на свинарник, де добре живеться тільки свиням.

І ось він вмикає телевізор, де бачить панів із нагодованими (різними делікатесами) пельками, у костюмах+краватках+запонках+сорочках вартість яких перевищує річний його дохід. Він бачить одну особу (яка роздавала різним олігархам за безцінь підприємства національного масштабу, наприклад Чорноморський суднобудівний завод), іншу (проти якої Генпрокуратура почала слідство за казнокрадство, але через звинувачення у антисемітизмі від гріха подалі припинила діяльність. Забув, ця особа ще полюбляє кидатися попільницями у своїх підлеглих – щоб поважали), третю (через свої ЗМІ поливає Україну і все українське брудом, а у перерві дозволяє лупцювати українських патріотів) і багато інших, що звертаються до «вічних цінностей», відмови від шовінізму і поваги до людей. Він бачить представника іншої держави, яка вперто не визнає національне лихо українця – геноцидом, бо за думкою цієї держави і цього народу в світі існував тільки один випадок геноциду – Голокост.


Його, з часом. Починає захоплювати обурення і здоровий протест. Але його дратує неспроможність щось довести до влади, до той бидло-еліти. Тим не менш, якось до нього стукають у двері представники організації N, які розтлумачують хто і за що винен.

 

Наш герой вирішує вступити у лави N. І що він там бачить? У той час, коли «держдіячі» у чергове дерибанять кошти на молодь, організація N власними силами організовує військово-патріотичні клуби, табори, походи для дітей. І батькам це подобається, бо це краще ніж гойдатися по вулицях. У той час, як придворна кліка знову чинить рейдерські захоплення, бійці організації N заступаються за рядового українського підприємця, проти якого все це коїться. У той час, коли ображають українців, а поліцаї люб’язно за цим спостерігають, соратники організації N за нього підставляють голови. У той час, коли в країні замість літературних шедеврів шануються твори усіляких збочинців, організація N видає книжку віршів або організовує виставку картин українського митця. У держави, звісно, грошей немає – їх витратили на нові автівки та «представницькі» витрати ще рік тому. У той час, коли рядовий українець знаходиться у пошуках роботи, бо держава не займалася та не дбала про розвиток економіки, частка активістів N створюють невеликий картель і дають йому роботу.

І так час минає, і десь за 10-15 років виникає потужна сила, яка готова знести цю верхівку, а її насичених представників повісити на їхніх краватках (за пару сотень баксів) на ліхтарному стовпі.

 

Пропаганда фашизму відбувається не тоді, коли говорить представник якийсь ультраправої сили. А тоді, коли все це «елітарне» кодло збирається увечері на ТБ і розповідає нам, як воно піклується проблемами та долею нації, а при цьому продовжує підтримувати бардак в країні.

Tags: meritocracy, nazi, Україна, ксенофобія, українці
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 21 comments